Адам Міцкевич і Віктор Гюго VS Олександр Пушкін і Микола І, або Сучасний погляд на розв’язку однієї «дружби-ворожнечі»

Ковбасенко, Юрій Іванович (2016) Адам Міцкевич і Віктор Гюго VS Олександр Пушкін і Микола І, або Сучасний погляд на розв’язку однієї «дружби-ворожнечі» Всесвіт (9-10). с. 254-257. ISSN 0320-8370

[img]
Перегляд
Текст
Y_Kovbasenko_Vsesvit_2016_Mizkevich.pdf

Download (3MB) | Перегляд

Анотація

У статті репрезентовано постколоніальну інтерпретацію ідейно-естетичної полеміки Адама Міцкевича й Олександра Пушкіна, обумовленої їхніми діаметрально протилежними поглядами на право націй на самовизначення, втіленими, зокрема, в малодосліджених поезіях О. Пушкіна “Наклепникам Росії” і “Он между нами жил...”, а також А. Міцкевича “До друзів-москалів”. Поява згаданих творів спричинена відомим польським “листопадовим повстанням” 1830-1831 років, яке Міцкевич усіляко вітав і підтримував (хоч і не брав особистої участі в бойових діях), а Пушкін категорично заперечував, кваліфікуючи як злочин проти Російської імперії (“заколот Литви”, “бунт черні”), і навіть був готовий збройно виступити проти поляків у російсько-польському збройному конфлікті, який волів би бачити як “війну до винищення”. На противагу заглянсованому офіційною російською ідеологічною машиною образу О. Пушкіна як вільнолюбного поета, котрий, буцімто, боровся проти царату, був близьким до декабристів і оспівував свободу, в статті на конкретному фактичному матеріалі показано імперську, великодержавно-шовіністичну сутність пушкінського світогляду та творчості, активно підтриманих першими особами Російської імперії (царем Миколою І, шефом російських жандармів О. Бенкендорфом, Міністором народної освіти С. Уваровим та ін.). Водночас протягом майже року “листопадового повстання” в правлячых колах європейських країн відбувалися гострі дебати щодо їхньої позиції в російсько-польській війні. Так, ліберальна частина французького парламенту вимагала втручання Франції у військові дії на боці Польщі, в Парижі Лафайєт очолив Комітет з надання допомоги повсталим полякам, до якого увійшли такі авторитети, як Віктор Гюго і Пьєр-Жан Беранже. У Німеччині за підтримку польських революціонерів виступав Генріх Гайне, в Австрії – Лайош Кошут. Оце й були ті “наклепники Росії”, що їм адресував О. Пушкін свої вірші, які проаналізовано та проінтерпретовано з урахуванням сучасного статусу Польщі як суверенного європейської держави, а також нинішньої неоколоніальної ідеології Російської Федерації, що отримала назву “русский мир”.

Тип елементу : Стаття
Ключові слова: постколоніальна інтерпретація; літературний канон; літературно-ідеологічна полеміка; неоколоніалізм і мілітаризм у художній літературі; художній текст і епістолярій
Типологія: Статті у журналах > Інші (не входять ні до фахових, ні до наукометричних баз)
Підрозділи: Інститути > Інститут філології > Кафедра світової літератури
Користувач, що депонує: професор Юрій Іванович Ковбасенко
Дата внесення: 14 Лист 2016 09:32
Останні зміни: 17 Лист 2016 11:28
URI: http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/15581

Actions (login required)

Перегляд елементу Перегляд елементу