Адам Міцкевич і Віктор Гюго VS Олександр Пушкін і Микола І, або Сучасний погляд на розв’язку однієї «дружби-ворожнечі»

Ковбасенко, Юрій Іванович (2016) Адам Міцкевич і Віктор Гюго VS Олександр Пушкін і Микола І, або Сучасний погляд на розв’язку однієї «дружби-ворожнечі» Всесвіт (9-10). pp. 254-257. ISSN 0320-8370

[img]
Preview
Text
Y_Kovbasenko_Vsesvit_2016_Mizkevich.pdf

Download (3MB) | Preview

Abstract

У статті репрезентовано постколоніальну інтерпретацію ідейно-естетичної полеміки Адама Міцкевича й Олександра Пушкіна, обумовленої їхніми діаметрально протилежними поглядами на право націй на самовизначення, втіленими, зокрема, в малодосліджених поезіях О. Пушкіна “Наклепникам Росії” і “Он между нами жил...”, а також А. Міцкевича “До друзів-москалів”. Поява згаданих творів спричинена відомим польським “листопадовим повстанням” 1830-1831 років, яке Міцкевич усіляко вітав і підтримував (хоч і не брав особистої участі в бойових діях), а Пушкін категорично заперечував, кваліфікуючи як злочин проти Російської імперії (“заколот Литви”, “бунт черні”), і навіть був готовий збройно виступити проти поляків у російсько-польському збройному конфлікті, який волів би бачити як “війну до винищення”. На противагу заглянсованому офіційною російською ідеологічною машиною образу О. Пушкіна як вільнолюбного поета, котрий, буцімто, боровся проти царату, був близьким до декабристів і оспівував свободу, в статті на конкретному фактичному матеріалі показано імперську, великодержавно-шовіністичну сутність пушкінського світогляду та творчості, активно підтриманих першими особами Російської імперії (царем Миколою І, шефом російських жандармів О. Бенкендорфом, Міністором народної освіти С. Уваровим та ін.). Водночас протягом майже року “листопадового повстання” в правлячых колах європейських країн відбувалися гострі дебати щодо їхньої позиції в російсько-польській війні. Так, ліберальна частина французького парламенту вимагала втручання Франції у військові дії на боці Польщі, в Парижі Лафайєт очолив Комітет з надання допомоги повсталим полякам, до якого увійшли такі авторитети, як Віктор Гюго і Пьєр-Жан Беранже. У Німеччині за підтримку польських революціонерів виступав Генріх Гайне, в Австрії – Лайош Кошут. Оце й були ті “наклепники Росії”, що їм адресував О. Пушкін свої вірші, які проаналізовано та проінтерпретовано з урахуванням сучасного статусу Польщі як суверенного європейської держави, а також нинішньої неоколоніальної ідеології Російської Федерації, що отримала назву “русский мир”.

Item Type: Article
Uncontrolled Keywords: постколоніальна інтерпретація; літературний канон; літературно-ідеологічна полеміка; неоколоніалізм і мілітаризм у художній літературі; художній текст і епістолярій
Subjects: Articles in journals > Інші (не входять ні до фахових, ні до наукометричних баз)
Divisions: Institutes > Інститут філології > Кафедра світової літератури
Depositing User: професор Юрій Іванович Ковбасенко
Date Deposited: 14 Nov 2016 09:32
Last Modified: 17 Nov 2016 11:28
URI: http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/15581

Actions (login required)

View Item View Item