Основи фонетики в індійській лінгвістичній традиції: теоретико-методичний аспект

Караман, Станіслав Олександрович та Караман, Ольга Володимирівна (2022) Основи фонетики в індійській лінгвістичній традиції: теоретико-методичний аспект Журнал «Перспективи та інновації науки» (Серія «Педагогіка», Серія «Психологія», Серія «Медицина») (13(18)). с. 294-309. ISSN 2786-4952

Текст (Стаття у фаховому виданні) S_Karaman_O_Karaman_PIN_13.pdf - Опублікована версія Download (559kB)

Анотація

У статті констатовано, що малодослідженими в методиці навчання фонетики майбутніх учителів української мови і літератури є процеси еволюціонування звукової системи мови в історичних лінгвістичних традиціях, й індійській зокрема, проаналізовано генезу основ фонетики в Давній Індії, описано звукову систему мови, що була богонатхненною й слугувала засобом усного увіковічнення культурних надбань Стародавньої Індії – Вед. З’ясовано, що аналіз фонетичних явищ індійськими фонетистами здійснювався на засадах принципів партиципативності, фоноцентризму та споконвічної людяності мови. На підставі емпіричних досліджень породження мовлення укладено перші наукові праці з фонетики («Шикша», «Пратишак’я», «Чхандас», «В’якарана», «Нірукта», «Джйотиш», «Кальпа», «Брахмани», «Аштадх’яї» тощо), у яких простежено систему впорядкованої характеристики звуків ведичної мови (VIII–VIст. до н. е.) без зв’язку з системою письма. Встановлено, що опис, класифікацію звукових елементів проведено на підставі анатомічного й атомістичного підходів, фонетичного методу та артикуляційно- акустичного принципу, які стали науковим фонетичним підмурівком у системі мовознавства. Особливою ознакою класифікації звуків ведичної мови визначено градуальність. Зазначено, що звуки класифіковано: 1) за безконтактністю-контактністю органів мовлення: голосні, приголосні; 2) за місцем артикуляції: глоткові, палатальні, церебральні, дентальні, лабіальні; 3 ) за задіяністю ротової порожнини: звуки внутрішнього утворення (повного, проміжного, легкого контактів, закриті, напівзакриті, відкриті); звуки зовнішнього утворення (за відкриттям і закриттям гортанної щілини: проточні/резонансні, вокалічні/невокалічні, придихові/непридихові, назальні/неназальні); 4) за проходженням струменя повітря та типом перешкод: вокоїди, зімкнені приголосні, «проміжні» напівголосні та щілинні; 5) за способом творення: глухі; глухі придихові; дзвінкі; дзвінкі придихові; носові. Простежено першопочатки зародження фонетичних термінів: варна (звук, тон, голосний звук), шадба (звук, слово), в’янджана (приголосний звук), акшара, брахман (звукоелемент, склад, складоморфема). Визначено, що основними методами опанування майбутніми вчителями української мови генези фонетики в індійській лінгвістичній традиції є методи та методичні прийоми суб’єкт- суб’єктної взаємодії в системі «викладач-студент-лінгвістична інформація».

Тип елементу :	Стаття
Ключові слова:	індійська лінгвістична традиція; фонетика; звук; класифікація звуків; фонетична термінологія; учитель української мови і літератури; теоретико-методичні основи
Типологія:	Це архівна тематика Київського університету імені Бориса Грінченка > Статті у наукометричних базах > Index Copernicus Це архівна тематика Київського університету імені Бориса Грінченка > Статті у журналах > Фахові (входять до переліку фахових, затверджений МОН)
Підрозділи:	Це архівні підрозділи Київського університету імені Бориса Грінченка > Факультет української філології, культури і мистецтва > Кафедра української мови
Користувач, що депонує:	кандидат Володимир Володимирович Шкавро
Дата внесення:	21 Груд 2022 02:30
Останні зміни:	21 Груд 2022 02:30
URI:	https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/43435

Actions (login required)

Перегляд елементу