Кондов, Костянтин Володимирович та Горобчук, Богдан Дмитрович (2026) Громадянське суспільство України в умовах війни: теоретико-аналітичний вимір Науковий журнал "Габітус", 1 (82). с. 32-37. ISSN 2663-5216
|
Текст
K_Kondov_B_Horobchuk_NJG_82_FSGN.pdf Download (209kB) |
Анотація
У статті здійснено теоретико-аналітичний аналіз громадянського суспільства України в умовах повномасштабної війни як специфічного соціального контексту, що радикально трансформує механізми громадянської участі, соціальної мобілізації та взаємодії між суспільством і державою. Предметом дослідження є громадянське суспільство як сукупність інституційних, мережевих і практичних форм колективної дії, що функціонують в умовах тривалого збройного конфлікту. Метою статті є теоретичне узагальнення підходів до аналізу громадянського суспільства в умовах війни та виявлення ключових механізмів і обмежень його розвитку. Методологічною основою дослідження є поєднання інституційного, мережевого та конфліктологічного підходів, зокрема концепції «conflict society», що дозволяє розглядати громадянське суспільство як динамічний і контекстуально зумовлений соціальний феномен. У межах теоретичного аналізу систематизовано класичні та сучасні соціологічні концепції громадянського суспільства й обґрунтовано обмеженість їхнього пояснювального потенціалу щодо аналізу воєнних трансформацій. Показано, що в умовах війни відбувається зсув функціонального навантаження громадянського суспільства від контрольних і критичних функцій до мобілізаційних, підтримувальних і компенсаторних. Особливу увагу приділено аналізу соціальної мобілізації та мережевих практик, які реалізуються через горизонтальні зв’язки, цифрові комунікації та волонтерські ініціативи. Обґрунтовано, що мережевий характер громадянської активності забезпечує високу адаптивність і швидкість реагування на кризові виклики, водночас породжуючи проблеми фрагментації, координації та інституційної нестабільності. Проаналізовано інституційні та регуляторні обмеження розвитку громадянського суспільства в умовах війни, зокрема правову невизначеність, фінансову залежність від донорських ресурсів, організаційні ризики та тенденції до мілітаризації громадянських практик. Доведено, що зазначені обмеження не нівелюють мобілізаційний потенціал громадянського суспільства, проте істотно впливають на його довгострокову стійкість і здатність виконувати демократичні функції в післявоєнний період. Зроблено висновок, що громадянське суспільство України в умовах війни слід розглядати як процесуальний феномен, розвиток якого визначається балансом між мобілізаційною ефективністю та інституційною стабільністю. Практичне значення результатів полягає в можливості їх використання для подальших емпіричних досліджень, а також для формування державної політики взаємодії з громадянським суспільством у воєнний і поствоєнний періоди.
| Тип елементу : | Стаття |
|---|---|
| Ключові слова: | Громадянське суспільство; війна; соціальна мобілізація; волонтерство; мережеві практики; інституційні обмеження |
| Типологія: | Статті у періодичних виданнях > Фахові (входять до переліку фахових, затверджений МОН) |
| Підрозділи: | Факультет суспільно-гуманітарних наук > Кафедра політології та соціології |
| Користувач, що депонує: | Костянтин Кондов |
| Дата внесення: | 13 Трав 2026 13:19 |
| Останні зміни: | 13 Трав 2026 13:19 |
| URI: | https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/57380 |
Actions (login required)
![]() |
Перегляд елементу |


