Сутність людини в соціально-філософських вимірах XX-XXI століть

Логунков, Павло Сергійович (2026) Сутність людини в соціально-філософських вимірах XX-XXI століть [Кваліфікаційні роботи здобувачів] Перший (бакалаврський). Шифр академічної групи: ФІЛб-1-22-4.0д. Дата захисту: 16.06.2026, Київський столичний університет імені Бориса Грінченка.

Текст P_Logunkov_FSHN_2026.pdf Download (1MB)

Анотація

Проблема сутності людини посідає центральне місце в соціально-філософській думці XX-XXI століть, адже саме в цей період людство зіткнулося з безпрецедентними викликами, що радикально трансформували уявлення про природу, призначення та можливості людини. Розвиток науки й технологій, глобалізація, екологічні кризи, зміни соціальних структур і цінностей актуалізували необхідність нового осмислення питання про людину в сучасному світі. XX століття ознаменувалося руйнацією класичних уявлень про людину як раціональну, автономну істоту, що панує над природою. Світові війни, тоталітарні режими, Голокост, атомне бомбардування Хіросіми та Нагасакі поставили під сумнів просвітницькі ідеали безмежного прогресу та змусили переглянути оптимістичні антропологічні концепції. У центрі уваги опинилися не лише раціональні, а й ірраціональні, деструктивні аспекти людського буття. Провідні філософські напрями XX століття запропонували різні моделі осмислення сутності людини. Екзистенціалізм акцентував проблеми свободи, вибору, відповідальності й абсурду існування; психоаналіз розкрив роль несвідомого в детермінації поведінки; структуралізм показав залежність індивіда від соціальних структур і мовних систем; постмодернізм поставив під сумнів можливість єдиної сутності людини, наголошуючи на фрагментарності та множинності ідентичностей. Друга половина XX століття принесла нові виклики у зв’язку з науково-технічною революцією, розвитком кібернетики, інформаційних технологій і генетики. Постали питання про межі людського, співвідношення природного й штучного, етичні межі втручання в людську природу. Те, що раніше здавалося фантастичним, стало предметом серйозної філософської рефлексії: штучний інтелект, клонування, генетичні модифікації, продовження життя. На межі XX-XXI століть особливого значення набули процеси цифровізації, розвиток інтернету, соціальних мереж і віртуальної реальності. Вони змінюють не лише умови людського існування, а й саму природу ідентичності, комунікації та соціальності. Людина XXI століття дедалі більше функціонує у віртуальному просторі, створює множинні цифрові ідентичності та включається в нові форми соціальних відносин, що потребує переосмислення традиційних уявлень про неї як біологічну, соціальну й культурну істоту. Концепції трансгуманізму та постгуманізму актуалізували дискусії про майбутнє людства. Трансгуманізм обґрунтовує можливість радикального вдосконалення людини за допомогою технологій і подолання біологічних обмежень, тоді як постгуманізм ставить питання про злиття людини з машиною та виникнення нових форм розумного життя. Ці підходи підважують антропоцентричну парадигму європейської філософії та вимагають нового бачення місця людини у світі. Проблема людини набуває особливої актуальності в контексті глобальних криз сучасності. Екологічна криза змушує переглянути відносини людини з природою та шукати нові моделі співіснування. Антропологічна криза виявляється в дегуманізації суспільства, втраті сенсу існування, поширенні психічних розладів. Духовна криза проявляється в руйнації традиційних цінностей, моральних орієнтирів, поширенні нігілізму й цинізму. Глобалізація також істотно впливає на осмислення людської сутності. З одного боку, вона сприяє культурному обміну та формуванню глобальної свідомості; з іншого — веде до уніфікації культур, втрати ідентичності, посилення міграційних процесів і пов’язаних із ними конфліктів. Людина XXI століття опиняється в полі перетину різних культурних, ціннісних і світоглядних систем. Пандемія COVID-19 продемонструвала вразливість людства перед біологічними викликами та актуалізувала питання про межі індивідуальної свободи, співвідношення особистих і колективних інтересів, роль держави в житті людини. Водночас вона прискорила цифровізацію, дистанційну роботу й навчання, що суттєво змінило повсякденне життя та форми соціальної взаємодії. Українська філософська думка, що активно розвивається після здобуття незалежності, також робить важливий внесок у розуміння людської сутності. Вона враховує специфіку українського історичного досвіду — тоталітарне минуле, боротьбу за незалежність, Революцію Гідності, російсько-українську війну. Ці події загострюють питання людської гідності, свободи, патріотизму, національної ідентичності та стійкості перед викликами. Серед українських дослідників цієї проблематики варто назвати О. Данильяна, О. Дзьобаня, В. Нікітенко, В. Воронкову, О. Кивлюк, В. Шевцова, а також представників кафедри філософії та релігієзнавства Київського столичного університету імені Бориса Грінченка — О. Горбаня, О. Александрову, Я. Паська, М. Стадника, І. Ломачинську, Л. Тарасюк та інших. У зарубіжному дискурсі ці питання розробляють Р. Брайдотті, Д. Гаравей, М. Кокельберг, Дж. Данахер, Г. Роза, Дж. Брайдл та М. Ворк. Війна, що триває з 2014 року та різко ескалувала у 2022 році, поставила перед українським суспільством екзистенційні питання про сенс життя, межі людської жорстокості й людяності, готовність до самопожертви. Воєнні злочини, депортації, прояви геноцидної політики засвідчили, що проблема зла й меж людського залишається гостро актуальною й у XXI столітті. Водночас героїзм захисників, волонтерський рух і суспільна солідарність показали здатність людини до самотрансценденції заради вищих цінностей. Дослідження еволюції уявлень про людину в соціально-філософських вимірах XX–XXI століть має не лише теоретичне, а й практичне значення. Від розуміння людської природи залежать уявлення про соціальну справедливість, права людини, цілі освіти, напрями технологічного розвитку та стратегії подолання глобальних криз. Сучасна філософська антропологія постає перед необхідністю синтезу різноманітних, часто суперечливих концепцій людини в інтегративну модель, що враховувала б біологічні, психологічні, соціальні, культурні й духовні виміри людського буття та водночас спиралася б на фундаментальні гуманістичні цінності. Таким чином, актуальність дослідження сутності людини в соціально-філософських вимірах XX–XXI століть зумовлена як внутрішньою логікою розвитку філософського знання, так і практичними потребами сучасності. Людство потребує нового самоусвідомлення, здатного допомогти орієнтуватися в складному й мінливому світі, зберегти гуманістичні цінності та знайти шляхи гармонійного розвитку особистості й суспільства. КЛЮЧОВІ СЛОВА: сутність людини, філософська антропологія, соціально-філософськівиміри, екзистенціалізм, постмодернізм, трансгуманізм, цифровий гуманізм, антропологічна криза.

Тип елементу :	Кваліфікаційні роботи здобувачів (Перший (бакалаврський))
Ключові слова:	сутність людини; філософська антропологія; екзистенціалізм; феноменологія; постмодернізм; трансгуманізм; соціально-філософські виміри; антропологічна криза;
Шифр освітньої програми:	033.00.01
Шифр академічної групи:	ФІЛб-1-22-4.0д
ПІБ наукового керівника:	Пасько Ярослав Ігорович
Дата захисту:	16.06.2026
Місце захисту:	Київський столичний університет імені Бориса Грінченка
Типологія:	Кваліфікаційні роботи здобувачів > Філософія
Підрозділи:	Факультет суспільно-гуманітарних наук > Кафедра філософії та релігієзнавства
Користувач, що депонує:	Андрій Вікторович Царенок
Дата внесення:	25 Черв 2026 13:32
Останні зміни:	25 Черв 2026 13:32
URI:	https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/58685

Actions (login required)

Перегляд елементу