Інституціалізація Народного комісаріату освіти УСРР у контексті реалізації радянської ідеологічно-пропагандистської політики в системі шкільної освіти 1920-х рр.

Безпалько, Богдан Богданович та Куцик, Руслан Ростиславович (2026) Інституціалізація Народного комісаріату освіти УСРР у контексті реалізації радянської ідеологічно-пропагандистської політики в системі шкільної освіти 1920-х рр. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія, 1 (162). с. 37-42. ISSN 1728-2640

Текст Bezpalko_B_Kutsyk_R_INKOUSRRURPP_VKNUI_2026_1_162_KSUBG_FSHN_KVI_KIU.pdf Download (597kB)

Анотація

Вступ. Метою роботи є комплексне розкриття процесу інституціалізації Народного комісаріату освіти (НКО) УСРР у 1920-х рр. як центрального органу державної влади, що виконував не лише функції організації навчання та виховання молодого покоління, але й виступав ключовим інструментом реалізації радянської ідеологічно-пропагандистської політики в системі шкільної освіти. Методи. Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму, об’єктивності та системності, а також міждисциплінарний підхід із залученням інституційного, історико-порівняльного та структурно-функціонального методів. Такий підхід дав змогу простежити організаційні зміни у структурі Наркомосу, визначити компетенції його провідних підрозділів – Головного комітету соціального виховання дітей (Головсоцвих) і Головного політично-освітнього комітету (Головполітосвіта) – та з’ясувати механізми партійно-державного контролю над освітнім процесом. Результати. У результаті дослідження з’ясовано, що прийняття «Кодексу законів про народну освіту» 1922 р. закріпило ідеологічну функцію школи як інструменту формування комуністичного світогляду. Головсоцвих здійснював організацію соціального виховання дітей на колективістських засадах, тоді як Головполітосвіта координувала масштабну систему політичної освіти та пропаганди серед молоді й дорослого населення, охоплюючи культурну, мистецьку та видавничу сфери. Важливе місце у контексті реалізації пропагандистської політики відігравали місцеві підрозділи НКО, представлені місцевими відділами освіти, методичними бюро та педагогічними радами, які виконували роль посередників між центром і школами, реалізуючи ідеологічні директиви у практиці навчання. У 1925 р. відбулася чергова реорганізація Наркомосу, яка передбачала ліквідацію колегіальних комітетів та утвердження одноосібного управління, що означало завершення процесу централізації освітньої системи та її остаточне підпорядкування політичним потребам радянської держави. Висновки. Процес інституціалізації НКО УСРР у 1920-х рр. засвідчив поетапне формування централізованої системи управління освітою, спрямованої не лише на організацію навчального процесу, а передусім на реалізацію радянської ідеологічно-пропагандистської політики. Прийняття Кодексу законів про народну освіту 1922 р. унормувало структуру НКО та закріпило його роль як інструменту формування «нової людини». Ключову функцію у впровадженні пропаганди в освітній простір виконували Головсоцвих і Головполітосвіта. Завершення адміністративної централізації 1925 р. надало системі народної освіти рис тоталітарної керованості, остаточно перетворивши НКО на провідний ідеологічний інститут радянської влади.

Тип елементу :	Стаття
Ключові слова:	Народний комісаріат освіти; УСРР; Головсоцвих; Головполітосвіта; шкільна освіта; соціальне виховання; політична освіта; радянська ідеологія; радянська пропаганда
Типологія:	Статті у періодичних виданнях > Фахові (входять до переліку фахових, затверджений МОН)
Підрозділи:	Факультет суспільно-гуманітарних наук > Кафедра всесвітньої історії Факультет суспільно-гуманітарних наук > Кафедра історії України
Користувач, що депонує:	Руслан Ростиславович Куцик
Дата внесення:	12 Лист 2026 15:29
Останні зміни:	12 Лист 2026 15:29
URI:	https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/60184

Actions (login required)

Перегляд елементу