Goshko, Tatiana (2019) Східні технології у виробництві казанів доби пізньої бронзи Skhid (Схід) (2(160)). с. 87-92. ISSN 1728-9343; 2411-3093
Перегляд |
Текст
Goshko_Skhid2019.pdf Download (2MB) | Перегляд |
Анотація
Історія дослідження казанів розпочалася ще в кінці ХІХ століття. Майже одразу ця тема виділилася в окремий напрямок в археології через те, що їх найчастіше знаходять поза комплексами, за якими можна було б встановити хронологію і, відповідно, культурну приналежність. Але зі збільшенням кількості цих виробів (на сьогодні їх відомо вже 40 примірників), і особливо з появою нових знахідок у Східному Казахстані найбільш ранніх казанів в датованих комплексах андронівської культурної спільності, дозволили залучити казани, відомі на величезному просторі Великого Степу, від Східного Казахстану до Молдови, до вивчення міжкультурних зв'язків пізнього бронзового віку. Взагалі металевий посуд це складний об'єкт, що вимагає спеціального технологічного дослідження. Тому крім морфологічної схожості кованих казанів із деякими формами керамічного посуду культур доби пізньої бронзи, необхідно враховувати й технологію їхнього виробництва. Для пропонованої статті вибрані лише окремі казани, бо дослідження форми й технології їхнього виготовлення дозволяє простежити обмін новими ідеями між майстрами культур валикової кераміки. В результаті детального вивчення окремих технологічних прийомів, які застосовували майстри, можна намітити напрямок руху інновацій у формуванні казанів та виділити два імпульси, які йшли зі сходу на захід. Перший - більш ранній. Початок йому поклало виробництво невеликих казанків в середовищі синташтинскої та петровської (ранньоандронівскої) культурах Східного Казахстану, тобто, ще до складання спільності культур валикової кераміки. Для них характерна специфічна технологія з'єднання корпусу казана із піддоном без заклепок, гладко оброблена поверхня корпусу та, часом відсутність ручок. Пізніше, ця технологія фіксується вже в Надволжжі й Донщині. Далі, просуваючись в західному напрямку, вона з'являється на Дніпровському Лівобережжі, а потім і на Правобережжі. Матеріалом для казанів на цьому етапі служила мідь. У міру просування у західному напрямку (в Надволжжі) виникає нова технологія - вставка дна, закріпленого без заклепок. Другий імпульс, більш пізній - із Надволжжя через Донщину на Лівобережну й Правобережну Україну. Казани виготовляються з бронзи. У зв'язку з цим змінюється й технологія формування корпусу, яка відстежується по вертикальних слідах від ковальських знарядь, піддони прикріплюються заклепками. Поступово з'являються відлиті деталі, як-то заклепки, ручки, піддони, а потім і цілі кільця з ручками.
Тип елементу : | Стаття |
---|---|
Ключові слова: | Великий Степ; доба пізньої бронзи; казани; обмін технологіями |
Типологія: | Це архівна тематика Київського університету імені Бориса Грінченка > Статті у журналах > Фахові (входять до переліку фахових, затверджений МОН) |
Підрозділи: | Це архівні підрозділи Київського університету імені Бориса Грінченка > Факультет суспільно-гуманітарних наук > Кафедра археології та давньої історії |
Користувач, що депонує: | д.і.н. Михайло Юрієвич Відейко |
Дата внесення: | 29 Лист 2019 11:38 |
Останні зміни: | 29 Лист 2019 11:38 |
URI: | https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/29215 |
Actions (login required)
Перегляд елементу |