Бондарук, Лариса Василівна (2020) Автореферат - Роль символу в структурі символістського наративу (на матеріалі творів Марселя Пруста і Моріса Метерлінка) Доктор thesis, Київський університет імені Бориса Грінченка.
Перегляд |
Текст
Бондарук_автореферат___18_2.pdf Download (409kB) | Перегляд |
Анотація
У дисертації досліджено структуротвірну роль та особливості функціонування символу як універсального засобу літературної полісистеми на всіх текстових рівнях символістського наративу. На матеріалі творчості Марселя Пруста й Моріса Метерлінка показано, яким чином символ як домінантний образ в ієрархії засобів творить однойменний стиль, впливає на всю образну систему твору. Використано міждисциплінарний підхід дослідження символу. Поєднання методів (міфокритичний аналіз і метод синхронічно-діахронічного виокремлення уявного, наратологічний, архетипний, герменевтичний аналіз, метод психоаналізу та теорія рецептивної естетики) уможливило декодування символів на рівні глибоких дискурсів. Доцільність символогічного аналізу великих прозових і малих драматургічних творів продемонстровано на матеріалі епопеї Марселя Пруста «У пошуках утраченого часу» й драм Моріса Метерлінка. Запропоновано концепцію символу як домінантного елементу символічного мовлення, який виявляє себе на поетичному, лінгвостилістичному, міфологічному та архетипному рівнях. Показано взаємозв’язок символічного мовлення з моделюванням мономіфу. Запропоновано авторську дефініцію символістського наративу. Творчість Марселя Пруста та Моріса Метерлінка розглянуто крізь концепт символу, окреслено й охарактеризовано структуру «символістський роман», «символістська драма». Символ – категорія синтагматики та парадигматики аналізованих творів. На рівні синтагматики наратив забезпечує символу композиційну функцію. На рівні парадигматики знак забезпечує семантичну та семіотичну функції; слово-експлікатор – семантичну й лексичну; міф, архетип, концепт – когнітивну та кумулятивну; міфологема – когнітивну, комунікативну, міжкультурну. Побутова деталь через повтор, метафоризацію чи алегоризацію набуває системи додаткових ускладнених значень, котрі універсалізують назву (ім’я). Деталь стає символом пережитого минулого й у цій ролі розміщується на лінії містичного Шляху. Історія героя розгортається одночасно в трьох напрямах – у минуле (спогади), майбутнє (уявний ідеальний світ) і всередину себе, до самопізнання. Біографія стає низкою ініціацій та випробувань на шляху пізнання життя й смерті, персонажі групуються навколо лінії між профанним та сакральним світами за принципом бінарності й набувають максимального універсалізму, тобто стають архетипами. Так формується мономіф, що водночас є символістським наративом. Деталі реального життя набувають значення мови про вічне, сакральне, а наскрізні образи – символів-концептів і водночас міфологем. Одна й та сама назва (ім’я) в символістському наративі виступає в ролі символу, в мономіфі – міфологеми.
| Тип елементу : | Спеціалізовані вчені ради (Доктор) |
|---|---|
| Ключові слова: | символ, міф, архетип, міфологема, наратив, глобальна стратегія, локальна стратегія, символістський роман, символістська драма. |
| Типологія: | Це архівна тематика Київського університету імені Бориса Грінченка > Автореферати > Спецради Університету |
| Підрозділи: | Це архівні підрозділи Київського університету імені Бориса Грінченка > НМЦ > НМЦ досліджень, наукових проектів та програм |
| Користувач, що депонує: | Ганна Сало |
| Дата внесення: | 21 Вер 2020 06:13 |
| Останні зміни: | 19 Жов 2020 06:21 |
| URI: | https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/31824 |
Actions (login required)
 |
Перегляд елементу |