Шапочкіна, Ольга Володимирівна (2020) Типологія інертивних конструкцій з дієприкметником ІІ: на матеріалах германських мов (VI–XIII ст.) Вісник університету імені Альфреда Нобеля (1(19)). с. 335-341. ISSN 2523-4463
Перегляд |
Текст
O_Shapochkina_Visnyk imeni Alfreda Nobelja_NS.pdf Download (352kB) | Перегляд |
Анотація
Актуальність наукової розвідки полягає у тому, що давньогерманський матеріал надає лише спорадичні випадки використання дієприкметника ІІ без службового дієслова у функції самостійного присудка. Дієприкметник ІІ постає носієм граматичного станового значення пасивності. Вживан- ня дієприкметника ІІ у давньогерманських мовах можна простежити, аналізуючи різні типи контексту за різними синтаксичними параметрами. Саме тому метою статті є здійснення спроби осмислити станову специфіку конструкцій із дієприкметником ІІ на прикладі давньогерманських мов різних ареалів – західногерманського і гото-скандинавького – та визначити спільні і відмінні особливості та ознаки, які сприяли формуванню станової парадигми загалом. У статті визначе- но, що у готській мові станові протокатегоріальні конструкції із дієприкметником ІІ вживаються у самостійних відрізках складносурядного речення, їм притаманні відтінки результативності, одночас- на переддія, охоплення суб’єкта процесом або відстороненість виконавця дії від процесу. Встанов- лено, що у подібних станових протокатегоріальних конструкціях давньоверхньонімецької мови, на- впаки, спостерігаються лише відтінки результативності, наявні процесуальні відношення у зв’язку із завершеною дією у минулому, конкретизовано спрямованість на об’єкт. Однією із відмінностей було те, що у конструкціях із дієприкметником ІІ у давньоверхньонімецькій мові вживався і вказівний за- йменник, у тандемі таке поєднання означає передчасність дії або послідовність подій. Також ви- явлено ще одну відмітну рису, яка відрізняє станові протокатегоріальні конструкції такого типу від інших давньогерманських: поєднання скороченої та розгорнутої форм дієприкметника ІІ в одному реченні. Проаналізовано давньоанглійські та давньоісландські тексти і виявлено значну кількість станових протокатегоріальних конструкцій такого типу. Тут відбувається поєднання елементів зна- чень, що пов’язані з реальністю та осмислення ознаки, що виражається дієприкметником, як ре- зультату чиєїсь попередньої діяльності. Ураховуючи наведені положення, узагальнимо, що станові протокатегоріальні конструкції із дієприкметником ІІ не мають абсолютного станового значення у давньогерманських мовах, однак відтінки становості їм певною мірою властиві.
Actions (login required)
 |
Перегляд елементу |