Еволюція романтичного стилю в українській фортепіанній музиці ХІХ – початку ХХ століття

Лігус, Ольга Марківна (2021) Еволюція романтичного стилю в українській фортепіанній музиці ХІХ – початку ХХ століття Колективна (три і більше авторів). “Baltija Publishing”, Riga.

Текст O_Lihus_MUM_Collective_Monograph_Riga_Latvia_2021.pdf - Опублікована версія Restricted to Тільки зареєстровані користувачі Download (1MB)

Анотація

Дослідження мистецьких явищ в історико-культурному контексті є одним із найважливіших завдань сучасного музикознавства. До них належить романтизм – стиль, який динамічно розвивався протягом ХІХ – початку ХХ століття в музиці різних європейських народів, зокрема в українській. У статті йдеться про український романтизм у музиці як національну версію європейського романтичного стилю. Еволюцію українського романтизму простежено на прикладі розвитку жанрів ноктюрну та елегії у фортепіанній музиці українських композиторів, таких як О. Лизогуб, Т. Безуглий, В. Заремба, М. Лисенко, С. Людкевич, Я. Степовий. , В. Косенко. Концептуальним підходом у дослідженні є розгляд еволюції цих фортепіанних жанрів українського романтизму в контексті європейської музичної культури ХІХ – початку ХХ ст. Тому ноктюрни та елегії згаданих українських авторів порівнюються з відповідними жанровими зразками західноєвропейських та російських романтиків: ноктюрнами Дж. Фільда ​​та Ф. Шопена; елегіями Ж. Массне, Е. Гріга та А. Аренського. Методологія дослідження базується на концепції історичного розвитку жанру М. Арановського, згідно з якою жанр як музично-історичний об’єкт проходить три етапи: становлення, стабілізацію та дестабілізацію. Стильові узагальнення обґрунтовані на основі ідей Л. Корній, яка визначила провідні тенденції еволюції українського романтизму: засвоєння інонаціональних жанрово-стильових традицій (процес адаптації стилю) та створення нових стильових особливостей (стильова генерація). У дослідженні використовуються такі загальнонаукові та спеціальні методи: історичний (для аналізу суспільно-політичних процесів ХІХ – початку ХХ ст.); історико-культурний (у розгляді художньо-естетичних засад європейської та української музичних культур того періоду); теоретичний метод моделювання (у виявленні аналогії у втіленні романтичних засад в українській та зарубіжній музиці); порівняльний (у визначенні спільних та відмінних жанрово-стилістичних рис фортепіанних творів українських та зарубіжних композиторів). Результати дослідження переконують, що еволюція романтичного стилю в українській фортепіанній музиці відбувалася у поступовому набутті жанрами ноктюрну та елегії національної специфіки. Кожен з них пройшов три етапи, які відповідають своєрідним етапам «життя» жанру: становлення, стабілізації та дестабілізації. На різних етапах розкривалися дві основні тенденції творчості: загальноромантична, пов’язана з орієнтацією композиторів на усталені жанрові моделі та стилістику європейських романтиків, та національна. Обидві тенденції обумовили розвиток рушійних сил стильового процесу: адаптації та генерації. Адаптація була провідною тенденцією, про що свідчить орієнтація українських композиторів на жанрові моделі та стилістику творчості європейських та російських романтиків (Дж. Фільд, Ф. Шопен, Ж. Масне, Е. Гріг, А. Аренський, О. Скрябін). Процес формування стилю найбільш помітно проявився на зрілих і пізніх етапах еволюції жанрів. Зріла стадія, пов’язана з творчістю М. Лисенка, характеризується яскравим вираженням національної самобутності творчих пошуків цього митця – найважливішою рисою романтичного стилю. Кульмінацією еволюції романтизму на цьому етапі є створення М. Лисенком національної версії жанру ноктюрна (Другий ноктюрн). Останній етап еволюції характеризується поворотом від зрілого романтизму до його модифікованого стильового варіанту, який увібрав традиції попередніх романтиків і стильові тенденції ХХ століття. Створені в той час ноктюрни та елегії В. Косенка, Я. Степового та С. Людкевича демонструють найвищий рівень романтичного мислення, де національна основа творчості виражається через оригінальний стиль кожного митця, втілений у музичній мові нової доби. Показовим прикладом модифікації українського романтизму на цьому етапі є Елегія С. Людкевича – національна форма цього жанру. Другий ноктюрн М. Лисенка та Елегія С. Людкевича виявилися квінтесенцією романтичного стилю в українській фортепіанній музиці ХІХ – початку ХХ ст. Обидва музичні твори, що вирізняються новизною творчогоо задуму, художньою красою та національною своєрідністю стилю, репрезентують український романтизм як унікальне надбання європейського музичного мистецтва.

Тип елементу :	Монографія (Колективна (три і більше авторів))
Ключові слова:	Романтизм; фортепіанна музика; українська музика; жанрова модель; ноктюрн; елегія
Типологія:	Це архівна тематика Київського університету імені Бориса Грінченка > Монографії > Видані за кордоном (окрім країн СНД)
Підрозділи:	Це архівні підрозділи Київського університету імені Бориса Грінченка > Факультет музичного мистецтва і хореографії > Кафедра музикознавства та музичної освіти
Користувач, що депонує:	Ольга Марківна Лігус
Дата внесення:	16 Лист 2021 13:42
Останні зміни:	16 Лист 2021 13:42
URI:	https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/38522

Actions (login required)

Перегляд елементу