Роль фізичної терапії у лікуванні пацієнтів з COVID-19 у відділені інтенсивної терапії

Керестей, Вадим Володимирович та Савченко, Валентин Михайлович та Яцевський, Богдан Іванович та Руденко, Дар’я Миколаївна (2021) Роль фізичної терапії у лікуванні пацієнтів з COVID-19 у відділені інтенсивної терапії In: Здоров'я, фізичне виховання і спорт: перспективи та кращі практики: матеріали ІІІ Міжнародної нау-ково-практичної онлайн-конференції. 12-13 травня, 2021 р., Київ.

Текст Kerestei_Savchenko_Rol_fizuchnoi_terapii_COVID-19_HPES_2021.pdf Download (735kB)

Анотація

Вступ. Пандемія COVID-19 є однією з найбільш швидко прогресуючих епідемій XXI століття, яка вже призвела до значного збільшення числа госпіталізацій у всьому світі. Спалах захворювання розпочався ще у грудні 2019 у м. Ухань, провінція Хубей, Китайська народна республіка і був визнаний ВООЗ пандемією 11 березня 2020 р. Станом на кінець квітня 2021 року в Україні зареєстровано біля 2 050 000 хворих, з яких одужало біля 1 620 000 осіб, померло – біля 43 400 осіб [1]. Мета дослідження – встановити за літературними даними роль фізичної терапії у лікуванні пацієнтів з COVID-19 у відділені інтенсивної терапії. Матеріал і методи. Матеріалом дослідження були літературні джерела, відібрані з електронних баз даних Scopus Elsevier, Web of Science, PubMed, PEDro за останній рік, а також нормативні документи Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) і МОЗ України. Результати дослідження та їх обговорення. За оцінками ВООЗ 1 із 20 пацієнтів з COVID-19 потребує інтенсивної терапії. Зазвичай, в більшості випадків госпіталізовані у відділення інтенсивної терапії пацієнти з COVID-19 мають характерну симптоматику гострої вірусної респіраторної інфекції (пневмонії), яка може потребувати застосування наркозу і штучної вентиляції легенів [2]. Важкі випадки COVID-19, які пов'язані з наслідками вентиляційної підтримки та тривалої іммобілізації, можуть включати: – порушення функції легень; – зниження толерантності до фізичних навантажень та м’язова слабкість; – делірій та інші когнітивні порушення; – порушення ковтання, голосу та спілкування; – розлади психічного здоров’я та потреби в психосоціальній підтримці. Для профілактики вказаних порушень та зменшення негативних наслідків їхнього впливу на стан здоров’я пацієнтів з COVID-19 потребується застосування реабілітаційних втручань [3]. Реабілітаційні втручання для пацієнтів з важким перебігом COVID-19 особливо необхідні у гострому періоді, тому реабілітація госпіталізованих пацієнтів з COVID-19 повинна розпочинатись на/біля ліжка відділення/палати інтенсивної терапії і тривати до прийняття рішення про безпечність виписки додому [4-8]. Реабілітаційна допомога пацієнтам з COVID-19 у відділенні інтенсивної терапії повинна включати мультидисциплінарні послуги. Основна мультидисциплінарна команда може складатися з фахівців реабілітаційної медицини, фізичної терапії, ерготерапії, терапії мови і мовлення, клінічної психології та психіатрії. Для здійснення реабілітації пацієнтам з COVID-19 у відділенні інтенсивної терапії обов’язково повинні бути лікар з фізичної та реабілітаційної медицини, фізичний терапевт [9]. Рішення про застосування фізичної терапії, її особливості, обсяг та мета втручань повинно прийматися із врахуванням показань, протипоказань, безпеки пацієнтів та персоналу, доцільності, потреб пацієнта, наявності матеріальних та людських ресурсів. Для здійснення реабілітації відділенні інтенсивної терапії залучаються фізичні терапевти, які мають достатні знання, навички та вміння, щоб працювати із пацієнтами зі складними проблемами дихання, низьким фізичним функціонуванням та зі складними гострими потребами в догляді [4, 6, 7, 8]. Фізична терапія у пацієнтів з COVID-19, що лікуються у відділенні інтенсивної терапії, скерована на [4, 6, 7, 8, 10]: – зменшення наслідків перебування на інвазивній штучній вентиляції легень (ШВЛ) та/або зменшення наслідків захворювання; – попередження розвитку ускладнень; – оптимізацію дихальної функції; – поліпшення можливості витримувати фізичне навантаження; – підвищення (підтримку) рівня функціонування тощо. Пацієнтам з COVID-19, що перебувають на інвазивній ШВЛ, обсяг програм фізичної терапії обирається відповідно до рівня їх свідомості, а також з урахуванням здатності чи нездатності до активної співпраці із фізичним терапевтом. Також при складанні плану реабілітації для таких осіб потрібно враховувати не тільки ступінь пошкодження легень, а й супутні захворювання, пошкодження інших органів і систем через COVID-19 [11]. Якщо пацієнт не здатний до активної співпраці із фізичним терапевтом, то перед кожним сеансом фізичної терапії він оцінюється на предмет наявності протипоказань з метою розуміння потенційних ризиків та переваг. У таких пацієнтів фізична терапія розпочинається, коли пацієнт досяг мінімальної клінічної стабільності, і включає [4, 6, 7, 8]: – позиціювання пацієнта з метою оптимізації легеневої вентиляції, вентиляційно-перфузійного співвідношення та попередження виникнення ускладнень (лежачи на животі, сидячи, напівсидячи, тощо); – виконання пасивних рухів у суглобах верхніх і нижніх кінцівок для попередження виникнення контрактур (пасивна мобілізація); – пасивні вправи (пасивні рухи в сегментах верхніх і нижніх кінцівок) виконуються по 5 разів для кожного суглобу, 1 підхід, один раз на день. У пацієнтів, які не здатні до активної співпраці із фізичним терапевтом не застосовуються звичні респіраторні втручання, спрямовані на зменшення задишки, очищення дихальних шляхів, тренування скелетних м’язів та підтримку/відновлення активності повсякденної життєдіяльності протипоказані, оскільки вони можуть призводити до подальшого навантаження дихальної системи. Фізична терапія у пацієнтів з COVID-19, які здатні до активної співпраці із фізичним терапевтом, вже може включати [4, 6, 7, 8]: – оптимізацію функції дихання: втручання, скеровані на контроль дихання, збільшення дихальних екскурсій грудної клітки для збільшення життєвої ємності легень, очищення дихальних шляхів (за необхідності), збільшення сили дихальних м’язів; – виконання пасивних рухів у тих сегментах верхніх і нижніх кінцівок у яких не вдається виконувати активні рухи; – активність в ліжку з положення лежачи на спині до положення сидячи; – виконання активних фізичних вправ (активна мобілізація) для кінцівок, тулуба, вправи для поліпшення повсякденної активності (зокрема в межах ліжка і поза ліжком), вправи для поліпшення рівноваги, ходьба тощо. Один із найнеобхідніших реабілітаційних заходів, що повинен проводитися у відділенні інтенсивної терапії пацієнтам, які знаходяться на ШВЛ, ⸺ це статичний постуральний дренаж. При виконанні постурального дренажу положення тіла пацієнта залежить від місця накопичення секрету. Рекомендований сумарний час такого позиціонування може складати 120-150 хвилин за добу (по 30 хвилин 4–5 раз на день, починаючи із 15–20 хвилин). У положенні Тренделенбурга, при якому голова і плечовий пояс розташовуються нижче таза, пацієнт не повинен перебувати більше, ніж 30 хвилин, починаючи із 10–15 хвилин [12]. При адекватній толерантності пацієнта до вертикалізації, пацієнтів переводять у напівсидяче положення не опускаючи ноги з ліжка, спочатку на 15-25 хвилин 2-3 рази в день, збільшуючи потім частоту, кут підйому ліжка та тривалість процедури [13].Зараз широко практикується не тільки рання вертикалізація у вигляді сидіння, але й раннє вставання пацієнта на ноги, крокування пацієнта біля ліжка, виконання навантаження, яке пацієнт може витримати, навіть будучи підключеним до ШВЛ. Використання пацієнтом для лікування медичного кисню не є протипоказанням до фізичних навантажень. Будь-які фізичні вправи за показанням можуть виконуватися на тлі дихання медичним киснем. В цьому випадку принциповим є дозування фізичного навантаження та контроль рівня сатурації кисню в крові. Виконання фізичної терапії пацієнтами з COVID-19 у відділенні інтенсивної терапії потребує дотримання безпеки. У пацієнтів з COVID-19 фізична терапія протипоказана у разі гемодинамічної нестабільності, при цьому враховується, що зміна положення тіла може призвести до раптової зміни (поліпшення або погіршення) газообміну. Фізична терапія припиняється у разі відчуття стискання в грудній клітці, блювання, запаморочення, появи головного болю, порушення зору, серцебиття, значної пітливості. Висновки Фізична терапія є повноцінним елементом реабілітації пацієнтів з COVID-19 у відділенні інтенсивної терапії. Основною метою фізіотерапевтичних втручань є оптимізація дихальної функції, попередження розвитку ускладнень, поліпшення можливості витримувати фізичне навантаження, підвищення рівня функціонування тощо. Засоби фізичної терапії можуть застосовуватися в ранній гострій період, навіть у випадках перебування пацієнтів на інвазивній ШВЛ, постійного застосування медичного кисню.

Тип елементу :	Доповідь на конференції чи семінарі (Тези)
Ключові слова:	COVID-19; фізична терапія; відділення фізичної терапія
Типологія:	Це архівна тематика Київського університету імені Бориса Грінченка > Наукові конференції > Міжнародні
Підрозділи:	Це архівні підрозділи Київського університету імені Бориса Грінченка > Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту > Кафедра фізичної терапії та ерготерапії
Користувач, що депонує:	Професор Валентин Михайлович Савченко
Дата внесення:	15 Лист 2021 08:40
Останні зміни:	15 Лист 2021 08:40
URI:	https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/38527

Actions (login required)

Перегляд елементу