Риси постмодернізму у драматургії Ігоря Костецького

Бондарева, Олена Євгенівна (2021) Риси постмодернізму у драматургії Ігоря Костецького Ігор Костецький і доба. Серія “ХХ століття: від модерності до традиції”. Зб. наук. праць (7). с. 26-40.

Текст O_Bondareva_ZNP_2021_IF.pdf Download (766kB)

Анотація

У статті розглянуто та обґрунтовано постмодерністські маркери у п’єсах діаспорового українського драматурга Ігоря Костецького. Артикульовано погляди на стильову приналежність творів І.Костецького, реалізовані у монографіях та статтях літературознавців України (Тамара Гундорова, Олександра Вісич, Світлана Матвієнтко, Соломія Павличко, Мар’яна Шаповал) та української діаспори (Григорій Грабович, Лариса Залеська Онишкевич, Марк Роберт Стех). Більшість дослідників схиляються до позиціонування стильових параметрів творчості Ігоря Костецького між модернізмом (пізній модернізм) та постмодернізмом (ранній, ще не легалізований український постмодернізм, препостмодернізм). З огляду на це драматургічний доробок Ігоря Костецького, створений майже синхронно з першими п’єсами європейських драматургів-абсурдистів, логічно розглядати як феномен концентрованого преформізму для подальшого розвитку української постмодерної драматургії. На матеріалі п’єси “Близнята ще зустрінуться” виявлено та проілюстровано наступні маркери постмодерної драматургії: постмодерна авторська жанрова дефініція; наявність персоніфікованого оживленого Прологу та інтермедій, тобто, стороннього коментування сценічної дії та авторських інтенцій; розмивання основного сюжету п’єси субтекстом; декларування “культу повсякденності”; мова загадок і відгадок, містифікація і різнорівнева гра; сегментація, тиражування реальності; постулювання кризи сучасного театру, який прагне долати цю кризу через ускладнення театральних і навіть кінематографічних кодів та апелювання до “театру в театрі”; артикульована втеча Автора з Театру; зрештою – пропозиція цілісної смислової моделі постмодерної п’єси. Ця модель включає інтертекстуальність, крах логоцентризму, наявність розривів та нелінійних компонентів, парадоксальність, емоційність, неміметичність, ревізію традиційної “твердої форми” драматургічного твору, дегероїзацію головних персонажів, створення вільного простору для режисерських утілень та акторських амплуа. Тобто, в остаточному підсумку можна говорити про те, що драматургія Ігоря Костецького торувала шляхи розвитку української постмодерної драматургії.

Тип елементу :	Стаття
Ключові слова:	стиль; пізній модернізм; препостмодернізм; маркери постмодернізму; письменник і театр; нелінійний текст
Типологія:	Це архівна тематика Київського університету імені Бориса Грінченка > Статті у журналах > Збірники наукових праць
Підрозділи:	Це архівні підрозділи Київського університету імені Бориса Грінченка > Факультет української філології, культури і мистецтва > Кафедра української літератури, компаративістики і грінченкознавства
Користувач, що депонує:	Олена Бондарева Бондарева
Дата внесення:	16 Груд 2021 09:10
Останні зміни:	16 Груд 2021 09:11
URI:	https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/39423

Actions (login required)

Перегляд елементу