Українська драматургія і театральний контекст після Революції Гідності: куди рухаємося і що толеруємо?

Бондарева, Олена Євгенівна (2021) Українська драматургія і театральний контекст після Революції Гідності: куди рухаємося і що толеруємо? Літературний процес: методологія, імена, тенденції (18). с. 6-12. ISSN 2412-2475

Текст O_Bondareva_PA_18_FUFKM.pdf - Опублікована версія Download (336kB)

Анотація

У статті розглянуто вектор розвитку української драматургії і театру після Революції гід- ності (2014–2021). Увагу зосереджено на тому, що в українську драматургію Майданом прив- несено нові смисли, які обертаються довкола оформлення нової посттоталітарної / пост- колоніальної української ідентичності, що проявляється в активізації та нових форматах оформлення й фіксації сучасного драматургічного процесу (нові проблемно-тематичні дис- курсивні поля драми, видання окремих книжок з п’єсами, концептуально новий етап укла- дання драматургічних антологій — «етап колекцій», який реалізує відділ драматургічних проєктів Національного центру театрального мистецтва імені Леся Курбаса). Досліджено суттєві відмінності між зваженою «академічною» версією сучасної драматургічної динаміки, в якій враховано естетичні, етичні й громадянські критерії, та «неакадемічною», на заса- дах нонселекції й вільного доступу, картиною, в якій надмірно толеруються російська мова, культура, тексти, інтертексти і смисли, що в умовах російської гібридної війни з Україною є рудиментарною колоніальною практикою культури. Якщо до цього додати російський / ро- сійськомовний репертуар більшості українських театрів як державних, так і недержавних, участь українських драматургів і театральних топменеджерів у культурних акціях краї- ни-агресора, невиконання критичною більшістю українських театрів Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» та спроби окремих драматур- гів / акторів / режисерів / театрів зухвало транслювати на публіку відверто російські смис- ли, то загальна картина вимальовується доволі сумна. З іншого боку, є чимало промовистих фактів, які демонструють спроби українського театру вийти з колоніальних лещат і набу- ти нової ідентичності. І такі спроби треба всіляко підтримувати. Загалом поданий у стат- ті аналіз — це підстави для серйозних фахових міркувань про неспіввідносність справжньої толерантності з колоніальними наративами та культурними практиками.

Тип елементу :	Стаття
Ключові слова:	дентичність; антологія; колоніальні / постколоніальні дискурси; культурні практики; репертуар; толерантність
Типологія:	Це архівна тематика Київського університету імені Бориса Грінченка > Статті у наукометричних базах > Index Copernicus Це архівна тематика Київського університету імені Бориса Грінченка > Статті у журналах > Фахові (входять до переліку фахових, затверджений МОН)
Підрозділи:	Це архівні підрозділи Київського університету імені Бориса Грінченка > Факультет української філології, культури і мистецтва > Кафедра української літератури, компаративістики і грінченкознавства
Користувач, що депонує:	Олена Бондарева Бондарева
Дата внесення:	15 Лист 2022 08:24
Останні зміни:	15 Лист 2022 08:24
URI:	https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/42529

Actions (login required)

Перегляд елементу