Шляхи розвитку самоцінності особистості в процесі отримання психологічної допомоги

Миколенко, Наталія Валеріївна (2024) Шляхи розвитку самоцінності особистості в процесі отримання психологічної допомоги Наукові перспективи (12(54)). с. 1591-1608. ISSN 2708-7530

Текст N_Mykolenko_NP_12(54)_2024_FPSRSO.pdf Download (1MB)

Анотація

В статті досліджуються способи шляхи та способи розвитку самоцінності особистості, що є актуальною проблемою у зв’язку з тим, що значна кількість клієнтських запитів та чи інакше стосується несформованої або ушкодженої самоцінності. Під самоцінністю розуміється базове настановленням, що формується в ранньому дитинстві як відображене ставлення найближчих дорослих і переживається особистістю як стійке почуття того, наскільки вона у своїй унікальності є хорошою та цінною, заслуговуючою на любов, повагу та увагу оточуючих. Це базове настановлення є відносно стійким протягом життя, змінюючись під впливом дуже вагомих подій. На відміну від самооцінки, почуття самоцінності є незалежним від досягнень та здобутків індивіда., і залишається відносно сталим протягом життя або змінюється під впливом вагомих подій та психологічної роботи. Ідеї шляхів та умов такої роботи містяться у проаналізованих нами роботах А. Адлера, М. Гулдінг та Р.Гулдінг, К. Роджерса, В. Сатір, В. Оклендер А. Ленгле, Л. Бурбо. А.Адлер вважає в цьому відношенні роботу з помилковими когнітивними припущеннями, з яких складається часто неусвідомлений життєвий план індивіда, що відбувається це в 3 етапи: спостереження за клієнтом і визначення його життєвого плану; розкриття клієнту його хибного життєвого плану; допомога Клієнту у зміні плану. Транзактний аналіз пропонує метод прийняття нового рішення для зміни настановлення самоцінності: для цього застосовують сцени з пам’яті, що відповідають хибному приписові, або уявні сцени, що метафорично відповідають припису, і сновидіння. З точки зору К. Роджерса інструментом відновлення самоцінності є самі психотерапевтичні стосунки, які транслюють безумовне прийняття в також допомогу у відновленні втраченої особистістю цілісності. За А. Ленгле є три умови розвитку самоцінності, які спочатку мають проявитися з боку інших, і тоді вже трансформуються в самоставлення: увага з повагою, справедливе ставлення та визнання цінності. В. Сатір пропонує в першу чергу більше дізнаватися про себе і дбати про себе, розвиваючи саморозуміння і самоприйняття. В. Оклендер вбачає інструмент розвитку самоцінності в драматургії та імпровізації, щоб через спонтанність доторкнутися до власної сутності і почати краще себе розуміти та усвідомлювати. Л. Бурбо визначає декілька кроків: ідентифікація травми, певні звички і спосіб думок у стосунках із собою, гальмування потреби компенсувати низьку самоцінність, засвоєння певного способу сприймання інших і пропонує низку своєрідних практик щодо кожного цих кроків. На основі проведеного теоретичного аналізу було створено модель напрямків роботи з розвитку самоцінності особистості в процесі отримання психологічної допомоги. Модель стала основою програми тренінгу розвитку самоцінності, ефективність якої було підтверджено в пілотному експериментальному дослідженні.

Тип елементу :	Стаття
Ключові слова:	самоцінність; самоприйняття; самооцінка; «окейність»; почуття неповноцінності; безумовне прийняття
Типологія:	Статті у періодичних виданнях > Фахові (входять до переліку фахових, затверджений МОН)
Підрозділи:	Факультет психології, соціальної роботи та спеціальної освіти > Кафедра практичної психології
Користувач, що депонує:	Наталія Валеріївна Миколенко
Дата внесення:	09 Січ 2025 16:55
Останні зміни:	09 Січ 2025 16:55
URI:	https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/51061

Actions (login required)

Перегляд елементу