Біженці в Швеції: регламентація статусу, Особливості розміщення та сприйняття (перша чверть ХХІ ст.)

Василенко, Іван Андрійович (2025) Біженці в Швеції: регламентація статусу, Особливості розміщення та сприйняття (перша чверть ХХІ ст.) [Кваліфікаційні роботи здобувачів] Перший (бакалаврський). Дата захисту: 18.06.2025, Київський столичний університет імені Бориса Грінченка.

Текст I_Vasylenko_FSHN_25.pdf Download (468kB)

Анотація

Швеція є найбільшою державою з Північних країн як в територіальному відношенні, так в за чисельністю населення. Разом з тим, з населенням в дев'ять мільйонів, вона є одним з найменших членів Європейського Союзу (ЄС), до якого вона вступила в 1995 р. Швеція стала промислово розвиненою в кінці ХІХ ст., а в середині ХХ ст. ліберали виступили за поєднання принципів ринкової економіки з державною політикою соціального забезпечення. У 1950-ті і 1960-ті рр. приїзд іммігрантів до Швеції мав важливе значення для формування податкової бази, необхідної для розширення державного сектора. Найбільший потік імміграції в 1950-ті і 1960-ті рр.. мав місце з сусідніх скандинавських країн, найбільше з Фінляндії. Проте, з початку 1970-х рр., імміграція складалася в основному з міграції біженців і возз'єднання сімей з країн Близького Сходу та Латинської Америки. У 1990-ті рр. Швеція прийняла тисячі біженців з колишньої Югославії. В даний час близько 12 відсотків населення Швеції мають нешведське походження. Ціла низка соціальних показників вказує на те, що мігранти мають значно вищий рівень безробіття, ніж корінні шведи і що вони більшою мірою залежать від соціальної допомоги. Тому, в такій ситуації, трудова імміграція не є і не буде вітатись країнами, які не є членами ЄС. Коли Швеція приєдналась до Європейського Союзу (ЄС) в 1995 р., вона також погодилась з тим, щоб дозволити іншим громадянам країн ЄС працювати і жити в Швеції. В 1996 р. Швеція стала учасником Шенгенської угоди, яка дозволяє вільне пересування громадян всіх держав – учасниць тієї угоди. Прикордонний рух сусідніх скандинавських держав мав великий вплив на Швецію. В травні 2004 р., коли 10 східноєвропейських країн приєдналися до ЄС, Швеція була однією з трьох держав-членів (з Великобританією та Ірландією), які погодилися дозволити громадянам з восьми країн Східної Європи - новим членам ЄС, працювати без офіційного запиту на дозвіл працевлаштування. Також були введені тимчасові правила для контролю міграційних потоків. Прем'єр-міністр Швеції Йоран Перссон висловився на користь введення таких правил, але уряд не отримав підтримки цієї політики в парламенті. В той час, як Великобританія і Ірландія прийняли значні потоки мігрантів з Литви, Польщі, Словаччини та деяких інших нових країн-членів ЄС, Швеція не мала такої великої кількості мігрантів. Профспілки Швеції вирішили дотримуватися політики дешевої робочої сили. Крім того, Швеція мала намір створити нові робочі місця в таких галузях, як будівництво, виробництво електронної техніки та освіта. Також, Швеція не реєструє релігійну, расову чи етнічну приналежність своїх громадян під час перепису населення. Офіційними ключовими ознаками для реєстрації іммігрантів є: країна народження, громадянство і громадянство їх батьків. Іноді, етнічна або національна ідентичність деяких груп іммігрантів може бути виведена з цієї інформації, але в більшості випадків, це проблематично зробити і може призвести до помилкових висновків. Наприклад, іммігранти з Туреччини можуть бути етнічні турки, курди, або сирійці. У той час, як етнічні турки є мусульманами і говорять турецькою мовою, а сирійці, які складають православну меншість, розмовляють арамейською мовою. Курди є мусульманами і розмовляють на своїй мові, яка походить з перської мови, а не з турецької. І сирійської (24 000 осіб) і курдської (40 000 осіб) громад в Швеції більше, ніж етнічної турецької громади (11 000 осіб). Але, так, як етнос не зареєстрований в перепису, тому ці цифри є оціночними. Біженці сирійського походження прибувають до Швеції з Лівану і Сирії, а курди - з Ірану, Іраку і Сирії. В 2004 р. в Швеції спостерігався великий відсоток імміграції, пов’язаної переважно з обміном праці між країнами-членами ЄС. Та інші види імміграцій відбулись головним чином за рахунок возз'єднання сімей з країн колишньої Югославії, Румунії та інших країн колишнього Радянського Союзу. Іммігранти з Африки і Азії складалася з обох видів: возз'єднання сімей і біженців – особливо з Іраку. Особи, які шукають притулку в 2003 і 2004 рр., були в основному з Близького Сходу, які прибули до Швеції з Афганістану, Азербайджану, Ірану, Іраку і турецького Курдистану. Менша кількість біженців прибула до Швеції з Сомалі і ряду інших держав Африканського Рогу та Західної Африки. Особи, які шукали притулку, також прибували з Росії, Сербії, Чорногорії, Боснії і Герцеговини, більшу групу складали албанці з Косово. Шведське громадянство ґрунтується на принципі Jus sanguinis, діти, народжені в Швеції не від шведських батьків, не автоматично отримують право на шведське громадянство. Проте, іммігранти та їхні діти заохочуються натуралізуватись до шведського суспільства, і такі вимоги не є обмежувальними. Умовами для натуралізації є п'ять років постійного проживання в Швеції; для біженців – чотири роки, в той час, як для скандинавських громадян потрібні лише два роки. Подвійне громадянство було прийнято лише в останні роки. По демократичним причинам, Швеція виступає проти подвійного громадянства, вважаючи, що людина повинна мати право голосувати тільки за один національний парламент. Проте, ця позиція виявилася неспроможною зі зростаючою глобалізацією. Було також відзначено, що люди повинні мати право голосувати за національний парламент в країні, де вони сплачують податки і постійно проживають. Оскільки деякі країни не дозволяють своїм громадянам відмовлятися від свого громадянства, єдиним розумним рішенням для Швеції - було надати дозвіл на подвійне громадянство. Тому, актуальність дослідження даної теми зумовлена тим, що на сьогоднішній час проблема біженців є однією з найскладніших та найважливіших у світі, багато мешканців Іраку, Сирії, Сомалі, Еритреї, Афганістану та інших країн, де зараз тривають воєнні дії, намагаються в будь-який спосіб потрапити до європейських країн, а особливо в Німеччину та Швецію та почати нове, комфортне життя. Також, тема даної роботи є доцільною для розвитку сфери міжнародних відносин і країнознавства, адже обрана тема ще недостатньо розроблена в наукових дослідженнях. Автор аналізує теперішню політичну, економічну ситуацію країни Швеції, знайомиться з головними аспектами міграційної політики. Дослідження даної проблематики являється важливим чинником для реалізації національних інтересів України, тому що дана тема є яскравим прикладом щодо прийому біженців в європейську країну, процес їх адаптації до нової культури та європейського життя.

Тип елементу :	Кваліфікаційні роботи здобувачів (Перший (бакалаврський))
Ключові слова:	Біженець; Швеція; статус біженця
Шифр освітньої програми:	032.00.02
Шифр академічної групи:	ІСТб-2-21-4.0д
ПІБ наукового керівника:	Срібняк Ігор Володимирович
Дата захисту:	18.06.2025
Місце захисту:	Київський столичний університет імені Бориса Грінченка
Типологія:	Кваліфікаційні роботи здобувачів > Історія та археологія
Підрозділи:	Факультет суспільно-гуманітарних наук > Кафедра всесвітньої історії
Користувач, що депонує:	Андрій Вікторович Царенок
Дата внесення:	05 Вер 2025 08:59
Останні зміни:	05 Вер 2025 08:59
URI:	https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/53070

Actions (login required)

Перегляд елементу