Гулько, Олена Олександрівна (2025) Інтелектуальний капітал України в контексті російсько-української війни [Кваліфікаційні роботи здобувачів] Другий (магістерський). Шифр академічної групи: ПТКм-1-24-1.4д. Дата захисту: 16.12.2025, Київський столичний університет імені Бориса Грінченка.
|
Текст
O_Hulko_FSHN_2025.pdf Download (1MB) |
Анотація
Актуальність теми дослідження. В політологічному контексті інтелектуальний капітал держави виступає не лише в ролі критично-важливого ресурсу, але і в якості стратегічного чинника формування політичної культури, демократичних інституцій та побудови ефективної системи державного управління. У військовому політичному контексті, в якому наразі розгортаються всі процеси в Україні, інтелектуальний капітал визначається як один з ключових елементів національної безпеки, потужний ідентифікатор української нації всередині держави та за її межами, дієвий актор громадянського суспільства, що одночасно контролює владу та викриває зловживання, і допомагає їй через інноваційні винаходи та розробки та підтримку армії. Роль прогресивної інтелектуальної еліти стала помітною вже після здобуття незалежності у 1991 році, коли Україна зіткнулася з потребою подолання глибокої системної кризи, спричиненої слабкими політичними інституціями, низьким рівнем політичної свідомості та культури, корупцією та відсутністю ефективної кадрової політики. Саме науковці, освітяни, громадські активісти, журналісти, експерти і спеціалісти у різних галузях стали рушієм демократичних змін. Помаранчева революція 2004 року та Революція Гідності 2013-2014 років стали прикладами мобілізації громадянського суспільства, де знання, критичне мислення та політична свідомість відіграли вирішальну роль. У сучасному світі політична стабільність та конкурентоспроможність держави значною мірою залежать від здатності акумулювати, прирощувати та ефективно використовувати інтелектуальний капітал. До російсько-української війни в Україні, як і в більшості сучасних демократичних держав, це забезпечувалось шляхом розвитку аналітичних і дослідницьких центрів, реформування освіти, заохоченням до політичної активності молоді, поширення цифрових технологій. Проте в умовах повномасштабної війни Україна стикається зі значними викликами у сфері збереження свого інтелектуального капіталу, де найсерйознішим викликом є міграція інтелектуальної еліти та прогресивних, талановитих і досвідчених спеціалістів у різних галузях, що суттєво звужує перспективи розвитку науково-технічного прогресу в державі та сучасного та подальшого розвитку нашої держави. Недофінансування науки, слабка підтримка інновацій, політична невизначеність внаслідок війни створюють бар’єри для розвитку та мобілізацію інтелектуального потенціалу України. Перед державою стоїть завдання розробити стратегії повернення, збереження та розвитку інтелектуального капіталу, зокрема через інвестиції в освіту, науку, культуру та створення сприятливого середовища для самореалізації громадян у повоєнній Україні. З огляду на те, що інтелектуальний капітал України наразі знаходиться під безпрецедентною загрозою, а для держави – це фундамент політичного розвитку, демократизації та європейської інтеграції, виразник національної ідентичності та потужний драйвер усіх повоєнних гуманітарних процесів, актуальність роботи більш, ніж очевидна. Метою роботи є вивчення стану інтелектуального капіталу України та встановлення спричинених війною проблем його розвитку. Відповідно до заявленої мети, у роботі було поставлено наступні завдання дослідження, зокрема: 1. з’ясувати сутнісні характеристики та структуру інтелектуального капіталу держави; 2. вивчити чинники формування та розвитку інтелектуального капітал України; 3. встановити основні проблеми розвитку, збереження та повернення в Україну інтелектуального капіталу в контексті російсько-української війни 4. дослідити здобутки інтелектуального капіталу в контексті російсько-української війни; 5. визначити напрями та інструменти державної політики розвитку та збереження інтелектуального капіталу в контексті російсько-української війни. Об’єктом дослідження є інтелектуальний капітал України. Предметом дослідження є стратегії збереження та розвитку інтелектуального капіталу України в умовах російсько-української війни. Теоретичне значення дослідження полягає у можливості його подальшого використання як теоретичної основи для комплексних наукових досліджень у сфері розвитку інтелектуального капіталу держави, постконфліктних суспільств та суспільного діалогу у повоєнний період. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання в процесі розробки державних стратегій розвитку людського та матеріального інтелектуального капіталу в Україні, при викладанні навчальних курсів, рекомендацій органам державної влади, міжнародним організаціям, задіяним у відбудові повоєнної України тощо.
| Тип елементу : | Кваліфікаційні роботи здобувачів (Другий (магістерський)) |
|---|---|
| Ключові слова: | інтелектуальний капітал; інтелектуальний потенціал; інтелектуальні ресурси; людські ресурси; людський капітал; російсько-українська війна; |
| Шифр освітньої програми: | 052.00.02 |
| Шифр академічної групи: | ПТКм-1-24-1.4д |
| ПІБ наукового керівника: | Костюк Тетяна Олександрівна |
| Дата захисту: | 16.12.2025 |
| Місце захисту: | Київський столичний університет імені Бориса Грінченка |
| Типологія: | Кваліфікаційні роботи здобувачів > Політичні технології та консультування |
| Підрозділи: | Факультет суспільно-гуманітарних наук > Кафедра політології та соціології |
| Користувач, що депонує: | Андрій Вікторович Царенок |
| Дата внесення: | 25 Груд 2025 13:24 |
| Останні зміни: | 25 Груд 2025 13:24 |
| URI: | https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/55645 |
Actions (login required)
![]() |
Перегляд елементу |


