Дон Кіхот як інтертекстема автобіографічних мотивів української лірики ХХ століття.

Гальчук, Оксана Василівна (2025) Дон Кіхот як інтертекстема автобіографічних мотивів української лірики ХХ століття. Закарпатські філологічні студії, 2 (43). с. 238-246. ISSN 2663-4880, 2663-4899

Текст Halchuk_O_ZPhS_43_2025_GI.pdf Download (1MB)

Анотація

У статті розглянуто дискурс образу Дон Кіхота як топосу автобіографічних мотивів в українській поезії ХХ ст. Мета дослідження – визначити особливості авторських інтерпретацій традиційного образу і їхнього зв’язку з історико-культурним й ідейно-естетичним контекстом творчості митців. Для досягнення мети проаналізовано витоки традиції українського Дон Кіхота, окреслено основні тенденції в осмисленні цього образу поетами різних поетичних шкіл ХХ століття, визначено специфіку інтеграції традиційного топосу в національний літературний простір. З’ясовано, що традиція художнього осмислення Дон Кіхота як прецедентного образу в автобіографічному мотиві пов’язана з його інтерпретацією Борисом Грінченком («Дон Кіхот»). Акцент на мотивах служіння, самотності героя, невідступності попри марність, на думку більшості, його зусиль у «боротьбі з вітряками». Така інтерпретація сприймається поетичним автопортретом митця в контексті роздумів про долю лідера в перетворенні охлосу на націю. У перебігу дослідження визначено, що в ранньомодерністській рецепції образу Дон Кіхота (у поезії П. Карманського) домінує мотив самотності й розгубленості, що корелює з притаманної для творчості молодомузівця ідеї розчарування в людському поступі і загальною тенденцією деміфологізації традиційних образів світової культури. Натомість у поетів-пражан образ Дон Кіхота щонайчастіше виринає в семантичному полі самоозначення, характеристики «ближнього» кола, де актуалізується такий складник інтертекстеми, як героїка боротьби з несправедливістю, безумна відчайдушність (у Є. Маланюка) попри несприйняття соціуму. Як частина автобіографічного тексту додається інтимний мотив – кохання без відповіді (в Олега Ольжича). У Ліни Костенко як представниці творчості поетів-шістдесятників з’являється мотив повторення історичної ситуації, де Дон Кіхотові, який для натовпу «навіжений», і далі необхідно воювати з велетнями. До цих «велетнів» належить і внутрішній ворог – сумнів. У такий спосіб поетеса актуалізує екзистенційні мотиви в осмисленні традиційно-сюжетного матеріалу. Таким чином, окрім основних інтерпретацій, що склалися в традиції української літератури щодо Дон Кіхота як об’єкта сатиричного, комічного і трагічного тлумачення, можна виокремити і рефлексійно-особистісну, яка розширює семантичне поле його сприйняття до складника автобіографічного мотиву, образу-маски автора або ж «портрету» генерації, до якого він належить.

Тип елементу :	Стаття
Ключові слова:	Дон Кіхот; інтертекстема; художній топос; автобіографічний мотив; інтерпретація; символ; антропологія
Типологія:	Статті у періодичних виданнях > Фахові (входять до переліку фахових, затверджений МОН)
Підрозділи:	Факультет української філології, культури і мистецтва > Кафедра світової літератури
Користувач, що депонує:	професор Оксана Гальчук
Дата внесення:	02 Січ 2026 11:02
Останні зміни:	02 Січ 2026 11:02
URI:	https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/55803

Actions (login required)

Перегляд елементу