Автопортрет, як відображення індивідуальності художника в українському мистецтві ХХ – початку ХХІ століть

Гальченко, Анна Олександрівна (2025) Автопортрет, як відображення індивідуальності художника в українському мистецтві ХХ – початку ХХІ століть [Кваліфікаційні роботи здобувачів] Перший (бакалаврський). Шифр академічної групи: ОМб-1-21-4.0.д. Дата захисту: 16.06.2025, Бульвар Ігоря Шамо, 18/2.

Текст A. Halchenko.pdf.pdf Download (2MB)

Анотація

Автопортрет належить до найбільш особистісних жанрів образотворчого мистецтва, уособлюючи унікальну форму візуальної саморефлексії митця, де суб'єкт і об'єкт творчого процесу зливаються воєдино. Генеза автопортрета сягає глибокої давнини, коли художники починали спорадично вводити власні зображення до композиційної структури монументальних творів, поступово переходячи до усвідомленого самопортретування як окремого творчого завдання. Автопортрет є своєрідною рефлексією митця про самого себе і оточуючим його світом, демонструючи не лише зовнішність, але й глибокий внутрішній стан, соціальний статус, тогоденні тенденції і особистісні хвилювання. Творчість українських митців ХХ століття досліджували мистецтвознавці А. Ассман, С. Безклубенко та Я. Демиденко. Мистецтвознавцями, в працях яких розглянуто питання синтезу з європейськими течіями були В. Шейко та О. Осадча. Питанням впливу соціалістичного реалізму на розвиток портретного жанру стало об’єктом наукових досліджень Л. Бевзенко та П. Дениска. Трансформацію жанра автопортрета другої половини XX ст. описали Л. Танюк, О. Роготченко, А. і Ложкіна. Новаторські форми і експерименти стали об’єктами вивчення в роботах А. Абрамової та І. Дзюби. Проте, на сьогодні недостатньо уваги приділено аналізу автопортрета як засобу самовираження митця, а також як спосіб вираження внутрішнього світу, світогляду і самовираження митця, і саме тому дослідження цього аспекту є актуальним. Актуальність теми дослідження. Автопортрет як особливий жанр образотворчого мистецтва є унікальним феноменом художньої культури, що поєднує документальні, естетичні, психологічні та філософські аспекти. Через самозображення митець не лише фіксує власну зовнішність, але й 5 здійснює глибоку саморефлексію, візуалізує внутрішній світ, окреслює творчу та громадянську позицію. Дослідження еволюції автопортрета в українському мистецтві набуває особливої актуальності в контексті сучасних культурологічних студій, що розглядають мистецтво як важливу складову формування національної ідентичності та культурної пам'яті. Звернення до автопортрета як предмета мистецтвознавчого аналізу дозволяє простежити не лише індивідуальну творчу еволюцію окремих художників, але й загальні процеси трансформації мистецьких парадигм, стильових напрямів, технічних можливостей, соціокультурних контекстів. Автопортрет стає своєрідним документом епохи, що відображає як особистісні пошуки митця, так і колективний досвід нації, її історичну пам'ять, культурні коди, ціннісні орієнтири. Об'єкт дослідження – автопортрет в українському образотворчого мистецтві ХХ – ХХІ століть. Предмет дослідження – еволюція жанру автопортрета в українському мистецтві, його стильові, іконографічні, семантичні трансформації, зв'язок із загальними мистецькими процесами та соціокультурним контекстом. Мета дослідження полягає у комплексному аналізі еволюції автопортрета в українському мистецтві, виявленні його стильових, іконографічних, семантичних трансформацій у контексті загальних мистецьких процесів ХХ–ХХІ століть. Завдання дослідження: 1. дослідити стильові особливості та художні прийоми автопортрета у творчості українських митців ХХ століття; 2. проаналізувати трансформацію жанру автопортрета в українському мистецтві під впливом соціокультурних факторів; 3. визначити художні концепції автопортрета в контексті постмодерністських тенденцій кінця ХХ століття; 4. 6 розглянути новітні форми та засоби створення автопортрета в сучасному українському мистецтві; Теоретичне значення полягає в тому, що в роботі вперше здійснено комплексний аналіз еволюції автопортрета в українському мистецтві ХХ – початку ХХІ століть, запропоновано системну періодизацію розвитку українського автопортрета, виявлено його специфічні риси та простежено трансформацію під впливом цифрових технологій. Практичне значення отриманих результатів полягає використані при розробці навчальних курсів з історії українського мистецтва, в музейній справі при створенні експозицій та виставок, в освітній діяльності музеїв та галерей, у мистецькій критиці та кураторській практиці. У методологічній основі роботи застосовано філософські, історичні, культурологічні і мистецтвознавчі методи. З філософського блоку було застосовано аксіологічний метод, який дав змогу розглянути автопортрет як носія ціннісних орієнтирів конкретної історичної доби. Крізь призму цього методу досліджено моральні, естетичні та духовні смисли, що художники вкладали у власні зображення. Аксіологічний підхід сприяв розумінню автопортрета не лише як інструменту самопізнання митця, а й як віддзеркалення культурних, соціальних і навіть екзистенційних пошуків. З історичного блоку історико-хронологічний методи. використано компаративний та Для аналізу культурно-історичного контексту творення автопортретів було залучено компаративний метод, що дозволив порівнювати вияви мистецької діяльності в різні історичні періоди, зокрема модернізм, соцреалізм, постмодерн. Це надало можливість простежити вплив соціально-політичних змін на художню мову, стилістику та зміст автопортретів. Історико-хронологічний метод допоміг систематизувати 7 та логічно вибудувати етапи розвитку автопортрету в Україні, окреслити ключові періоди трансформацій та змістовних зрушень у творчості митців. Застосування культурологічного методу дозволило розглядати автопортрет у ширшому контексті культурного процесу, з урахуванням загальних тенденцій доби модерну, радянського періоду та пострадянських трансформацій. У межах цього методу враховано взаємозв’язок художньої творчості із соціальними, політичними й технологічними змінами, зокрема вплив ідеології соціалізму, падіння СРСР та інтеграцію новітніх цифрових технологій у мистецьку практику. З мистецтвознавчого блоку для глибшого аналізу художніх особливостей автопортретів було застосовано іконографічний та формально-стилістичний методи. Іконографічний метод дозволив дослідити символіку, візуальні архетипи та художні наративи, за допомогою яких митці відображали не лише власну зовнішність, а й внутрішній світ, особистісні та національні ідентичності. Формально-стилістичний метод дав змогу проаналізувати художні засоби, композиційні рішення, домінантні техніки й стилістичні тенденції, що використовувалися в автопортретах різних періодів.

Тип елементу :	Кваліфікаційні роботи здобувачів (Перший (бакалаврський))
Ключові слова:	автопортрет, індивідуальність художника, самоідентифікація, українське мистецтво, художній образ, самовираження, психологізм образу, візуальна мова, стилістика, творчий метод, авторська інтерпретація, символіка, портретний жанр, емоційна виразність, культурний контекст, національна ідентичність, модернізм, постмодернізм,
Шифр освітньої програми:	Образотворче мистецтво
Шифр академічної групи:	ОМб-1-21-4.0.д
ПІБ наукового керівника:	Ситник Ірина Володимирівна
Дата захисту:	16.06.2025
Місце захисту:	Бульвар Ігоря Шамо, 18/2
Типологія:	Кваліфікаційні роботи здобувачів > Образотворче мистецтво
Підрозділи:	Факультет образотворчого мистецтва і дизайну > Кафедра образотворчого мистецтва
Користувач, що депонує:	Вікторія Анатоліївна Загорій
Дата внесення:	06 Лип 2026 12:27
Останні зміни:	06 Лип 2026 12:27
URI:	https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/57092

Actions (login required)

Перегляд елементу