Еволюція та когнітивно-семантична трансформація японського пасиву в діахронічному та перцептивному вимірах

Комісаров, Костянтин Юрійович та Боришполець, Юлія Василівна (2026) Еволюція та когнітивно-семантична трансформація японського пасиву в діахронічному та перцептивному вимірах Актуальні питання гуманітарних наук (102). с. 168-175. ISSN 2308-4855

Текст (Стаття у науковому журналі Категорії "Б") K_Komisarov_Yu_Boryshpolets_APHN_102_2026_FSM.pdf - Опублікована версія Download (2MB)

Анотація

У статті здійснено комплексне теоретичне та експериментальне дослідження синтаксичної еволюції японської категорії стану у період від другої половини ХХ століття до сучасності. Досліджено специфіку парадигмального зсуву від класичної антропоцентричної моделі, репрезентованої категорією «пасиву невигоди» (迷惑の受身), до деперсоналізованого «неживого пасиву» (無生物主語の受身) у писемному та розмовному дискурсах. На основі аналізу історико-лінгвістичних джерел спростовано теорію про виключно штучне запозичення «неживого пасиву» із західноєвропейських мов під час перекладної традиції періоду Мейджі (翻訳体). Доведено, що синтаксичний механізм вилучення аргументу (зсув від актантного розширення 加項ラレ до актантного звуження 除項ラレ) мав точкові прецеденти у класичних текстах епохи Хейан через залучення пасиву третьої особи (第三者の受身). Обґрунтовано прагматичний потенціал «неживого пасиву» в сучасному науковому й публіцистичному стилях, де маркування неістоти видільною часткою «は» забезпечує тематичну зв’язність тексту та актуалізує результативність через дефокусування прихованого агенса дії. Окрему увагу зосереджено на теоретичній концепції «спонтанного пасиву» (自発的受身), у межах якої інтегровано категорію мимовільності до загальної системи стану. Завдяки працям з дескриптивної граматики розмежовано два семантико-прагматичні субтипи мимовільності: тригерну спонтанність (契機的自発性) для емоційних дієслів психічної діяльності, за якої ментальний стан виникає як автоматична реакція на зовнішній імпульс, та логічну спонтанність (論理的自発性) для дієслів когнітивної діяльності, за якої висновок природно випливає з наявних передумов. Доведено повну несумісність спонтанного пасиву з прислівниками навмисності та його семантичне узгодження з прислівниками мимовільності. У площині прикладної та когнітивної лінгвістики проаналізовано закономірності мовленнєвого сприйняття та декодування пасивних форм. На основі аналізу тестів на граматичну коректність (文法性判断テスト) об’єктивовано природний конфлікт між суб’єктивно-емпатичним та об’єктивно-констатуючим кодуванням подій у свідомості мовців. Виявлено, що під час перцепції людський мозок надає пріоритет загальній лексичній семантиці слів, а не службовим маркерам, через що непрямий пасив (間接受け身) вимагає складної причинно-наслідкової інтерпретації. Установлено універсальні стратегії спрощення, за яких мовці заміщують афективний пасив стативною конструкцією тривалості на 〜ている або подієвою стратегією небажаного підсумку на 〜てしまう. Резюмовано, що сучасна японська пасивність є багаторівневою системою кодування людського досвіду, яка перебуває в стані постійної динамічної адаптації.

Тип елементу :	Стаття
Ключові слова:	японська мова; категорія стану; неживий пасив; пасив невигоди; спонтанний пасив; когнітивне декодування; психолінгвістичний аналіз; актантне розширення; стратегії спрощення; мовна норма
Типологія:	Статті у періодичних виданнях > Фахові (входять до переліку фахових, затверджений МОН)
Підрозділи:	Факультет східних мов > Кафедра японської мови і перекладу
Користувач, що депонує:	Доцент Костянтин Юрійович Комісаров
Дата внесення:	28 Вер 2026 09:21
Останні зміни:	28 Вер 2026 09:21
URI:	https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/59625

Actions (login required)

Перегляд елементу