Графіка Євгена Сивоконя в українському візуальному мистецтві

Кириченко, Юлія Сергіівна (2025) Графіка Євгена Сивоконя в українському візуальному мистецтві [Кваліфікаційні роботи здобувачів] Перший (бакалаврський). Шифр академічної групи: ОМб-1-21-4.0д. Дата захисту: 2025, Київський столичний університет імені Бориса Грінченка.

Текст Y_S_Kyrychenko_FOMD_2025.pdf Download (6MB)

Анотація

Мистецтво є однією з найглибших форм духовного самовираження людства. Воно відображає внутрішній світ людини і служить засобом збереження культурної пам’яті, формування колективної ідентичності, осмислення історичного досвіду, трансляції цінностей. У контексті національної культури візуальне мистецтво виконує важливу соціальну та комунікативну функцію, відображаючи багатошаровість суспільних процесів, трансформацій та духовних шукань. Українське візуальне мистецтво другої половини ХХ-го — початку ХХІ-го століття демонструє виразне розширення меж художнього висловлювання. У цей період відбувається активний розвиток нових технік, стилів, концепцій, що водночас спираються на глибоке національне підґрунтя. Створюється нова мистецька парадигма, яка прагне поєднати традицію з модерністю, індивідуальне з колективним, локальне з глобальним. У цьому багатовекторному контексті особливе місце посідає графіка — мистецтво лінії, фактури, простору та символів. Графіка як вид візуального мистецтва в Україні має глибоку історичну традицію. Водночас саме у другій половині ХХ-го століття вона отримує новий імпульс до розвитку — як у рамках прикладних напрямів (ілюстрації, плакату, естампу), так і в авторському, концептуальному вимірі. Графіка стає інструментом філософської рефлексії, засобом візуального кодування культурної пам’яті, ареною пошуку нових форм художньої мови. Важливими є також її перетини з іншими видами мистецтва — зокрема, з анімацією, дизайном, цифровими медіа, що відкривають нові перспективи для графічного мислення. Серед митців, які зробили «вагомий внесок у становлення і розвиток української графіки…» [46] на зламі століть, особливо вирізняється постать Євгена Яковича Сивоконя — художника, режисера-аніматора, графіка, педагога. Його творчість є унікальним феноменом у національному мистецькому просторі: вона поєднує академічну школу, глибокий гуманізм, тонкий естетизм і виразну національну ідентичність. Графіка Є. Сивоконя — це візуальна форма та філософська категорія, метафора часу, символ українського світовідчуття. Попри значимість постаті Євгена Сивоконя, саме його графічна творчість залишається відносно малодослідженою у мистецтвознавчому дискурсі. Увага дослідників переважно зосереджена на його анімаційних роботах та педагогічній діяльності. Водночас його графічний доробок заслуговує на не менш глибокий аналіз — з огляду на художню цінність і в контексті історії українського візуального мистецтва. Дана робота є спробою заповнити цю лакуну, запропонувати системне осмислення графіки Євгена Сивоконя у широкому культурному контексті. Основна мета дослідження — виявити естетичні принципи, авторські техніки, тематичні й стилістичні особливості його творчості, а також простежити, яким чином вона співвідноситься з ключовими тенденціями українського візуального мистецтва другої половини ХХ-го — початку ХХІ-го століття.

Тип елементу :	Кваліфікаційні роботи здобувачів (Перший (бакалаврський))
Ключові слова:
Шифр освітньої програми:	023.00.01 «Образотворче мистецтво»
Шифр академічної групи:	ОМб-1-21-4.0д
ПІБ наукового керівника:	Малинка Петро Олексійович
Дата захисту:	2025
Місце захисту:	Київський столичний університет імені Бориса Грінченка
Типологія:	Кваліфікаційні роботи здобувачів > Образотворче мистецтво
Підрозділи:	Факультет образотворчого мистецтва і дизайну > Кафедра образотворчого мистецтва
Користувач, що депонує:	Володимир Ігорович Снігур
Дата внесення:	20 Лист 2025 11:25
Останні зміни:	20 Лист 2025 11:25
URI:	https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/54176

Actions (login required)

Перегляд елементу