Смертний вирок у середньовічній судовій практиці: Західна Європа

Санжарова, Галина Федорівна та Санжаров, Валерій Анатолійович та Бак, Віра Ігорівна (2025) Смертний вирок у середньовічній судовій практиці: Західна Європа Аналітично-порівняльне правознавство (4). с. 134-140. ISSN 2788-6018

Текст H_Sanzharova_V_Sanzharov_APP_4_FRGF.pdf - Опублікована версія Download (526kB)

Анотація

Стаття присвячена дослідженню практики призначення смертних вироків та їх виконання в середньовічній західноєвропейській системі судочинства. Проаналізовано еволюцію особливостей призначення та принципів застосування смертних вироків у кримінальному судочинстві в Західній Європі у Середні віки. З’ясовано, що смертна кара була широко визнана на середньовічному Заході як найвища міра покарання за довгий перелік злочинів. Християнська Церква без вагань засуджувала звинувачених в злочині єресі до смертної кари (смерті на вогнищі), хоча страта завжди залишалась в компетенції світської гілки влади. Відзначено, що завдяки рецепції римського або загального права особиста помста та грошове відшкодування як частина системи покарання ранньосередньовічних феодальних суспільств з XIII століття поступилися місцем покаранню як публічному наслідку злочину. Автори вважають, що державна влада поступово розширювала втручання в регулювання механізму помсти через присвоєння виключної компетенції для розгляду певних типів злочинів виключно королівськими судами («королівські справи») та запровадженню заборони на будь-яке насильство протягом визначених термінів («Божого миру»). Відзначено, що наслідком переходу від приватного до публічного здійснення правосуддя винесення смертних вироків стало привілегією держави. Впровадження нової кримінальної філософії, згідно з якою жорстоке та публічне покарання мало на меті каральну та попереджальну функції, – мало породжувати страх, а цей страх мав стримувати майбутні злочинні діяння. Судова документація демонструє різноманітну та винахідливу типологію методів страти злочинців (повішення, обезголовлення, утоплення, спалення на вогнищі та ураження стрілами). Зроблено висновок, що 1) смертна кара в Західній Єпропі набула в Середні віки характеру ритуала, публічного театралізованого видовища (підготовка засудженого до смерті, проведення до шибениці, страта, публічне виставлення трупа на показ, поховання); 2) публічне застосування смертної кари мало на меті ствердити владу та контроль монархії над правосуддям; 3) в пізньому Середньовіччі поширеною практикою ставала заміна смертної кари вигнанням, сплатою штрафу, службою в армії або на галерах.

Тип елементу :	Стаття
Ключові слова:	кримінальне право; канонічне право; світське судочинство; церковне судочинство; смертний вирок; Середні віки;
Типологія:	Статті у базах даних > Erih Plus Статті у базах даних > Index Copernicus Статті у періодичних виданнях > Фахові (входять до переліку фахових, затверджений МОН) Статті у періодичних виданнях > Наукові рецензовані журнали (входять до інших баз, крім перерахованих та Google Academy, мають ISSN, DOI, індекс цитування)
Підрозділи:	Факультет романо-германської філології > Кафедра романської філології та порівняльно-типологічого мовознавства
Користувач, що депонує:	Галина Федорівна Санжарова
Дата внесення:	06 Серп 2025 10:46
Останні зміни:	06 Серп 2025 10:46
URI:	https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/52802

Actions (login required)

Перегляд елементу